Іонна флотація, процес витягання іонів, що знаходяться в розчині, методом флотації, при якому як реагенти-збирачі використовуються іоногенні поверхнево-активні речовини. І. ф. запропонована в 50-х рр. 20 ст Ф. Себба (ЮАР). Для здійснення І. ф. у вихідний розчин вводять бульбашки газу і збирач. Останній утворює в розчині поверхнево-активні іони, заряд яких по до знаку протилежний заряду витягуваного іона. З'єднання поверхнево-активних і витягуваних іонів концентрується на поверхні газових бульбашок і виноситься ними в піну. Потім піна відділяється від розчину і руйнується. Сконцентрований в пінному продукті витягуваний іон виділяється різними способами, залежними від конкретних умов (природи іона і збирача, цілей І. ф. і т. д.).
І. ф. здійснюється в машинах флотацій (пневматичних і ін.), сконструйованих з врахуванням особливостей даного процесу. І. ф. володіє високою продуктивністю і найбільш ефективна при низьких концентраціях витягуваних іонів (менших 10 -3 —10 -2 г × іон/л ) . І. ф. може застосовуватися в гідрометалургії, очищенні стічних вод, аналітичній хімії і ін.
І. ф. витягуватися будь-які метали, в першу чергу Мо, W, U, V, Pt, Ge, Re. У СРСР споруджується промислова установка для І. ф. молібдену за допомогою первинних амінів. Пінний продукт передбачається обпалювати із здобуттям технічною триокиси молібдену. Можлива також обробка гарячими розчинами соди. В этом випадку молібден переходить у водний розчин і може бути обложений у вигляді молібдату кальцію, а амін (у формі підстави) спливає на поверхню водної фази. Після переведення в гидрохлорід його знов можна використовувати для І. ф.
Літ.: Себба Ф., Іонна флотація, пер.(переведення) з англ.(англійський) М., 1965; Кузькин С. Ф., Гольман А. М., Флотація іонів і молекул, М., 1971.
