Іонесько (Ionesco) Ежен (р. 26.11.1912, Слатіна, Румунія), французький драматург, один із засновників модерністського «театру абсурду». Член Французької академії (1970). Румун за походженням. З 1938 живе у Франції. У ранніх гротескових фарсах і алегоріях, пародіюючи алогізм мовних штампів і автоматизм трафаретного міщанського мислення, І. вивертає навиворіт звичайні життєві ситуації, надає їм буфонадно-безглуздому вигляду («Лиса співачка» постановка 1950, видання 1953; «Стільці», постановка 1952, видання 1954; «Амедей, або Як від нього позбавитися», постановка і видання 1954). У пізніших п'єсах-притчах І. намагався перейти від критики вихолощеної мови і конформістської свідомості до критики бюрократичного тоталітаризму і фашистського здичавіння буржуазного обивателя; проте соціальне зло, з яким стикається індивідуаліст-одинак, в І. набуває метафізичної подоби («Вбивця по покликанню», постановка і видання 1958; «Носоріг», видання 1959; «Повітряний пішохід», постановка і видання 1963; русявий.(російський) пер.(переведення) 1967). Надалі межі дійсності, що піддавалися раніше в І. сатиричному викриттю, витісняються з його п'єс довільними фантасмагоріями, сум'яття і похмурість збільшуються, штовхаючи І.-драматурга до перепевам декадентських мотивів («Спрага і голод», постановка і видання 1966; переробка «Макбета» В. Шекспіра, 1972), а І.-публициста — до озлобленого буркотінню по приводу міроустройства і істеричним нападкам на соціалістичний табір.
Соч.: Théâtre, [v.] 1—4, P. [1954—66]; La photo du colonel, P., 1962; Notes et contre-notes [P., 1966]; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Носоріг, послесл. Н. Наумова, «Іноземна література», 1965 № 9; Гнів, «Мистецтво кіно», 1966 № 9; Хамелеон пастуха, «Питання літератури», 1969 № 8.
Літ.: Бояджієв Р. Театральний Париж сьогодні, [М.], 1960; Міхєєва А., Коли по сцені ходять носороги... Театр абсурду Е. Іонесько, М., 1967; Проськурникова Т. Би., Французька антидрама (50—60-і роки), М., 1968; Benmussa S., Eugéne lonesco, P., 1966; Donnard J. Н., lonesco dramaturge ou ľartisan et ie démon, P., 1966; Serreau G., Histoire du «nouveau théâtre», P., 1966; Théâtre français ďaujourďhui, [v.] 1—2. [Складання, вступ. ст. і біографіч. довідки про письменників Л. Зоніной, Moscou], 1969; Ревзіна О. Р., Ревзін І. І., Семіотичний експеримент на сцені, «Уч. зап.(західний) Тартуського університету». 1971, ст 5.
