Інтернаціонал Берна, міжнародна організація, заснована на проходівшей 3—10 лютого 1919 конференцій в Берне (Швейцарія) лідерами соціал-демократичних партій, що стояли на позиціях соціал-шовінізму, опортунізму і центризму. При створенні Б. і. об'єднав соціал-демократичні партії Австрії, Аргентини, Болгарії, Великобританії, Угорщини, Німеччини, Данії, Італії, Нідерландів, Палестини, Фінляндії, Франції, Чехословакії, Швейцарії і Швеції. Було проведено 3 конференції Б. і.: в Амстердамі (квітень 1919), Люцерні (серпень 1919), Женеві (липень — серпень 1920). Лідери Б. і. (До. Я. Брантінг, До. Каутський, Е. Бернштейн, П. Ренодель і ін.) прагнули відродити що розпався в 1914 2-й Інтернаціонал, перешкодити зростанню революційного і комуністичного руху і запобігти утворенню Комінтерну; вони вороже відносилися до диктатури пролетаріату в Радянській Росії і всемірно вихваляли буржуазну демократію. «Як справжні філістери, - писав Ст І. Ленін, - вожді Інтернаціоналу Берна повторюють буржуазно-демократичні слівця про свободу і рівність і демократію, не бачивши, що вони повторюють уламки ідей про вільного і рівного товаровласника, не розуміючи, що пролетаріату потрібна держава не для „свободи”, а для придушення свого ворога, експлуататора, капіталіста» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 39, с. 108). У лютому 1921 деякі соціалістичні і соціал-демократичні партії (в т.ч. Незалежна соціал-демократична партія Німеччини, Австрійська соціал-демократична партія, французька соціалістична партія, Англійська незалежна робоча партія), керівники яких були заклопотані падінням впливу цих партій, вийшли з Би. і. і утворили т.з. Віденський (двухсполовінний) інтернаціонал (див. «Інтернаціонал 2 1 / 2 -й» ). У травні 1923, в умовах спаду революційної боротьби, що почався, Би. і. об'єднався з Віденським інтернаціоналом, утворивши Соціалістичний робочий інтернаціонал .
Літ.: Ленін Ст І., Герої Інтернаціоналу Берна, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 38; його ж, Про завдання III Інтернаціоналу, там же, т. 39; Могильовський С. А., Відновлення II Інтернаціоналу 1919— 1923, Л., 1963.
