Інтенданти (від франц.(французький) intendant — керівник, завідувач), посадові особи в озброєних силах, що відали забезпеченням військ продовольством, зброєю, військово-господарчим майном і організацією побутового обслуговування особового складу. Спочатку інститут І. виник у Франції в 15 ст І. завідували окремими галузями державного управління (військові і морські І., І. торгівлі, фінансів, юстиції і ін.). Пізніше були засновані посади інтендантів провінцій, скасовані після Великої французької революції. З 19 ст І. відали виключно постачанням військ. У Росії в 1801—08 існувала посада Генерал-і., що одночасно управляв комісаріатським і провіантським департаментами. У 1864 у складі Військового міністерства було утворено головне інтендантське управління і встановлені посади І. — від головного до дивізійного. На початок 1-ої світової війни 1914—18 в російській армії існували інтендантські управління (Головне, окружні, кріпаки, корпусні, дивізійні) як розпорядливі органи і інтендантські заклади (склади, майстерні, хлібопекарні і ін.).
В Червоній Армії в 1935 для військово-господарчого і адміністративного складу були введені військові звання: технік-інтендант 2-го (1-го) рангу, інтендант 3-го (2-го, 1-го) рангу, брігинтендант дівінтендант, корпінтендант, армінтендант. У травні 1940 для вищого начальницького складу інтендантської служби введені генеральські звання з додаванням «інтендантської служби»; у тому ж році засновані посади головного І. Красной Армії, І. округа, армії. І. керували роботою служб продовольчого, речового, обозно-господарського постачання і квартирно-експлуатаційної служби. У березні 1942 для офіцерів господарських служб встановлені загальновійськові військові звання з додаванням слів: «інтендантської служби». У 1955 посад І. у Радянській Армії скасовані, їх функції передані відповідним службам тилу. У більшості іноземних армій (США, Великобританія, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і ін.) функції І. виконують квартирмейстер, адміністративна і ін. служби.
