Інклінатор (від латів.(латинський) inclino — нахиляю), прилад для виміру магнітного нахилу, тобто кута, що утворюється вектором напруженості магнітного поля Землі з горизонт, плоскістю (див. Земний магнетизм ). Безпосередній вимір нахилу зазвичай здійснюють стрілочним або індукційним І.
І. стрілочний є магнітною стрілкою з горизонтальною віссю обертання, стрілки, що проходить через центр тяжіння. При вимірі нахили знаходять напрям осі, при якому стрілка розташовується вертикально, а потім поворотом осі обертання стрілки на 90° встановлюють стрілку по магнітному меридіану. Кут між напрямом магнітній осі стрілки і горизонтальною плоскістю відповідає магнітному нахилу в місці виміру. Гранична точність визначення нахилу стрілочним І. не перевищує ± 2¢.
Принцип роботи індукційного І. заснований на виникненні едс(електрорушійна сила) (або струму індукції) в котушці, що обертається в магнітному полі Землі. Едс в котушці відсутній лише у тому випадку, коли вісь її обертання направлена уздовж вектора магнітного поля. Відсутність струму в котушці фіксують за допомогою гальванометра. Точність визначення нахилу індукційного І. досягає десятих доль кутової хвилини. Існують також І. інших видів, зокрема ферозондові (див. Ферозонд ). У зв'язку з тим, що І. не завжди забезпечує належну точність вимірів, нахил частіше обчислюють за результатами вимірів модулів повного вектора напруженості магнітного поля і його компонент (горизонтальною і вертикальною).
Літ.: Яновський Би. М., Земний магнетизм, 2 видавництва, М., 1953; Афанасьев Ю. Ст, Ферозонди, Л., 1969.
