Індіхенізм (ісп. indigenismo, від indígena — тубільний), індіанізм (від ісп.(іспанський) indio — індіанський), течія в суспільній думці, образотворчому мистецтві і літературі країн Латинської Америки, в яких індійці складають значну частину населення і збереглися традиції їх древньої культури. І. отримав розвиток в 1920—30-х рр., коли багато художників і письменники під впливом зростання робочого і селянського руху звернулися до зображенню життя індійців. Перуанські жівопісци-індіхеністи (Х. Савогаль, До, Блас, Х. Кодесидо, Х. Вінатеа Рейносо) створили, спираючись на традиції народної творчості, поетичні образи індіанського побуту. Пісателі-індіхеністи Перу (Е. Лопес Альбухар, С. Алегрія, Х. М. Аргедас), Болівії (А. Аргедас, М. Мендоса Лопес) і Екуадора (Ф. Чавес, Х. Ікаса) створили ряд романів, що малюють трагічне положення індійців, їх боротьбу за свої права. Важливу роль теми трудового життя індійців і їх визвольної боротьби грають в живописі (Д. Рівера, Ф. Гойтія) і літературі (Е. Абреу Гомес, Р. Лопес-і-Фуентес) Мексики.
Літ.: Кутейщикова Ст Н., Роман Латинської Амеріки в XX столітті, М., 1964; Польовий В. М., Мистецтво країн Латинської Америки, М., 1967.
