Ільічев Леонід Федорович [р. 2(15) .3.1906, Екатерінодар, нині Краснодар], радянський філософ, академік АН(Академія наук) СРСР (1962). Член КПРС з 1924. Закінчив Північнокавказький комуністичний університет (1930) і Інститут червоної професури (філософії) (1937). У 1930—53 — на викладацькій роботі. У 1938—58 працював у пресі (відповідальний секретар журналу «Більшовик», відповідальний секретар газети «Правда», головний редактор газети «Вісті», завідувач відділом друку МЗС(Міністерство закордонних справ) СРСР). У 1958—61 завідувач відділом пропаганди і агітації ЦК КПРС. У 1961—65 секретар ЦК КПРС. З 1965 заступник міністра закордонних справ СРСР. Автор робіт по діалектичному і історичному матеріалізму, зовнішній політиці СРСР і міжнародним відносинам («Про роль особи в історії», 1941; «Прогрес науки і техніки і міжнародні відносини», 1958; «Наукова основа керівництва розвитком суспільства», 1962 і ін.). Ленінська премія (1960). Нагороджений орденом Леніна, орденом Жовтневої Революції, 5 іншими орденами, а також медалями.
