Ільф І. і Петров Е., російські радянські письменники-сатирики, що працювали спільно. Ільф Ілля (псевдонім; сьогодення прізвище і ім'я Файнзільберг Ілля Арнольдовіч) [3(15) .10.1897, Одеса, — 13.4.1937, Москва], народився в сім'ї банківського службовця. Був співробітником Югроста і газети «Моряк». У 1923, переїхавши до Москви, стає професійним літератором. У ранніх нарисах, розповідях і фейлетонах І. неважко знайти думки, спостереження і деталі згодом використані в спільних вигадуваннях І. і П. Петров Євгеній (псевдонім; сьогодення прізвище і ім'я Катаєв Євгеній Петрович) [30.11(13.12) .1903, Одеса, — 2.7.1942], народився в сім'ї вчителя історії. Був кореспондентом Українського телеграфного агентства, потім інспектором кримінального розшуку. У 1923 П. переїхав до Москви і став журналістом.
В 1925 відбувається знайомство майбутніх співавторів, і з 1926 починається їх спільна робота, на перших порах що полягала у вигадуванні тим для малюнків і фейлетонів в журналі «Смехач» і обробці матеріалів для газети «Гудок». Першою значною спільною роботою І. і П. був роман «Дванадцять стільців», опублікований в 1928 в журналі «30 днів» і в тому ж році що вийшов окремою книгою. Роман мав великий успіх. Він примітний безліччю блискучих по виконанню сатиричних епізодів, характеристик і подробиць, злободенних життєвих спостережень, що з'явилися результатом. За романом слідує декілька розповідей і повістей («Світла особа», 1928, «1001 день, або Нова Шахерезада», 1929); в цей же час починається систематична робота І. і П. над фейлетонами для «Правди» і «Літературної газети». У 1931 опублікований другий роман І. і П. — «Золоте теля», історія подальших пригод героя «Дванадцяти стільців» Остапа Бендера. У романі дана ціла галерея дрібних людиськ, захоплюваних користолюбними спонуками і пристрастями і що існують «паралельно великому світу, в якому живуть великі люди і великі речі». В 1935—36 І. і П. зробили подорож по США, результатом якої з'явилася книга «Одноповерхова Америка» (1936).
В 1937 І. помер від туберкульозу, що загострився. Видані після його смерті «записники» одностайно оцінені критикою як видатний літературний твір. П. після смерті співавтора написав ряд кіносценаріїв (спільно з Г. Мунблитом), п'єсу «Острів світу» (опублікована в 1947), «Фронтовий щоденник» (1942). У 1940 він вступив в Комуністичну партію і з перших днів війни став військовим кореспондентом «Правди» і «Інформбюро». У 1942 П. загинув, повертаючись з обложеного Севастополя. Нагороджений орденом Леніна і медаллю. Книги І. і П. неодноразово інсценувалися і екранізувалися, перевидавалися в СРСР і переведені на багато іноземних мов.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—4, М., 1938; Собр. соч.(вигадування), т. 1—5, М., 1961.
Літ.: Симонов До., Предісл., у кн.: Ільф І. і Петров Е., Дванадцять стільців. Золоте теля, М., 1956; Синцова Т. Н., І. Ільф і Е. Петров. Матеріали для бібліографії, Л., 1958; Вуліс А., І. Ільф і Е. Петров. Нарис творчості, М., 1960; Галанов Би., Ілля Ільф і Євгеній Петров, М., 1961; Спогади про І. Ільфе і Е. Петрові, М., 1963; Яновськая Л., Чому ви пишете смішно?, М., 1969; Росіяни радянські письменники, прозаїки. Біобібліографіч. покажчик, т. 2; Л., 1964.
