Ільмер Карл Петрович [25.12.1891(6.1.1892), селище Лігатне, нині Цесисського району Латвійської РСР, — 12.3.1919, Томськ], активний учасник революційного руху в Латвії і Росії. Член Комуністичної партії з 1908. Народився в сім'ї робітника. Закінчив міське училище. Робітник. У 1905 член бойової дружини. З 1911 член Ризького комітету партії, з початку 1914 вів партійну роботу до Баку. У 1914 засланий в Наримський край, в 1916 біг до Петрограду працював у військовій більшовицькій організації, а після Лютневої революції 1917 — в латиській робочій газеті «Циня» («Боротьба»). Після Жовтневої революції продовольчий комісар Александро-Невського району Петрограду. У грудні 1917 відряджається за продовольством для Петрограду до Сибіру; був членом Західно-сибірської обласної ради, продовольчим комісаром Акмолінськой області. Після тимчасового падіння (червень 1918) Радянської влади в Омську — на підпільній роботі у Томську, очолював комітет РКП(б) і готував озброєне повстання для скидання режиму адмірала Колчака. В марте 1919 був арештований Колчаком; помер під час жорстоких тортур. Похований в Томську в братській могилі на площі Революції.
