Іларіон, перший київський митрополит з росіян (з 1051, до цього — пресвітер при церкві в княжому селі Берестове під Києвом). Його постачання на митрополію було пов'язане із спробою Ярослава Мудрого звільнитися від опіки Візантії в церковних справах. Відомостей про мітрополітстве І. і його долі після 1055 в джерелах немає. І. — автор видатного публіцистичного твору Древньої Русі «Слова про закон і благодать» (між 1037 і 1050). У богословському за змістом вигадуванні І. є думка про рівність народів, високо оцінюються діяння князів, що прославили російську землю в інших країнах. Своє «Слово» І. закінчив молитвою за російську землю, виразив упевненість, що російський народ ніколи не поневолить чужоземцями. І. спробував намітити концепцію усесвітньої історії, згідно якої християнство з моменту свого виникнення поступово поширюється на всі народи, у тому числі і на російський. У «Слові» виражені ідеї князя Ярослава Мудрого, такого, що відстоював церковну незалежність Київської держави від Візантії.
Літ.: Жданов І. Н., Слово про закон і благодать і похвала кагану Володимиру, Соч., т. 1, СП(Збори постанов) Би, 1904; Мüller L., Des Mitropoliten Ilarion Lobrede auf Vladimir den Heiligen und Glaubensbekenntnis, Wiesbaden, 1962.
