Ікебана, мистецтво складання букетів, поширене в Японії. Часто І. називають і сам букет, складений за законами І. Возникла І. у 15 ст як частину ритуалу «чайної церемонії». У І. входять 3 основних компонента: природний матеріал (квіти, гілки дерев, листя, хвоя і ін.), ваза і кендзан (пристосування для зміцнення і додання потрібного положення стеблу). Композицію І. визначають 3 основних вітки (або квітки), що має символічне значення: висока — піднебіння, середня — людина, ніжняя — земля. Головний естетичний принцип І. — вишукана простота, що досягається виявленням природної краси матеріалу. Остання обставина визначила такі особливості І., як асиметричність композиції, контрастність колірних плям, фактур. І., що зазвичай поміщається в спеціальну нішу — «токонома», створює не лише яскравий декоративний ефект, але і є свого роду емоційною домінантою інтер'єру. У І. відомий цілий ряд напрямів: рікка — квіти» (17 ст), що «стоять, сейка — «стиль живих кольорів» (18 ст), морібана — «нагромадження» (19 ст), дзіюгата — «вільний стиль» (20 ст), дзіней — «авангардистський стиль» (20 в.). Існують школи І., що займаються поширенням основ цього мистецтва. Особливою популярністю в даний час користується школа Софу Тесигахара.
