Ікбал Мухаммад (22.2.1873 або 1877, Сиалкот, Пенджаб, — 21.4.1938, Лахор), поет, філософ і громадський діяч Індостану. Вчився в Лахоре, потім в Англії і Германії. Виступив у пресі в кінці 1890-х рр. Звертався до мусульман не лише Індії, але і всього Сходу (поеми на перській мові — «Секрети свого Я», 1915; «Таємниці самозречення», 1918; «Послання Сходу», 1923; «Книга Джавіда», 1932). Окрім збірок ранніх віршів на урду «Дзвіночок каравану» (1924), І. опублікував збірки «Крило Гаврила»(1935), «Жезл Моісея» (1936), «Дари Геджаза» (1938), в яких оспівував творчу діяльність людини, звав до перевлаштування життю. Творчість І. пройнято гуманізмом і патріотизмом. В той же час філософські і суспільно-політичні погляди І. відрізнялися відомою суперечністю. Піддаючи критиці капіталістичних буд, І. в той же час захищав приватну власність і індивідуалізм.
І. вітав Жовтневу революцію, з симпатією відносився до ідей соціалізму (поема «Ленін») і в той же час виступав проти «комуністичного атеїзму». У 1930 І. висловився за створення в майбутньому у складі незалежної індійської федерації мусульманської держави на З.-3. Індії. На основі цього вислову прибічники утворення Пакистану стали згодом вважати І. родоначальником руху за створення держави Пакистан.
Соч.: Дзвін караванного дзвіночка, пер.(переведення) з урду і перс.(персидський), М., 1964.
Літ.: Аникєєв Н. П., Видатний мислитель і поет Мухаммад Ікбал, М-код.,1959; Гордон-Полонськая Л. Р., Мусульманські течії в суспільній думці Індії і Пакистану, М., 1963, гл.(глав) 7; Пригар Н. І., Поезія Мухаммада Ікбала (1900—1924 рр.), М.; 1972; Ghani А., Ilahi До., A bibliography of Iqbal, Lahore, 1959.
