Ізмайлов Олександр Юхимович [14(25) .4.1779, Володимирська губернія, — 16(28) .1.1831, Петербург], російський байкар, прозаїк, журналіст. Із збіднілої поміщицької сім'ї. Закінчив Гірський кадетський корпус (1797). У 1826—28 був віце-губернатором в Твері і Архангельську. З 1802 член Вольного суспільства любителів словесності, наук і витівок, в 1816—25 його голова. У 1809—1810 видавав журнал «Квітник», в 1812 газету «Санкт-петербурзький вісник», в 1818—26 журнал «Добромисний». Головне місце в творчості І. займають байки, що друкувалися з 1805. Кращі з них — жанрові сцени з чиновницького, купецького і різночинця побуту. В. Г. Белінський відзначав, що деякі байки І. «...отлічаются дійсним талантом і полонять якоюсь мужикуватою орігинальностію» (Полн. собр. соч.(вигадування), т. 4, 1954, с. 148).
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—3, М., 1890; Поети-сатирики кінця XVIII — нач. XIX ст, Л., 1959.
Літ.: Степанов Н. Л., А. Ізмайлов, в кн.: Історія російської літератури, т. 5, М. — Л., 1941.
