Іжорськая земля, Іжора, в 13—15 вв.(століття) підвладна Великому Новгороду територія народності іжора, що включала обидва береги Неви і південно-західне Пріладожье. Називалася також Інгерманландієй, Інгрієй. У 1478 приєднана до Московського великого князівства, в 16—17 вв.(століття) у склад І. з. входила також територія води до Ю. від Фінського затоки до р. Нарови з рр. Ям, Копорье, Івангород. Російське селянське населення І. з. безперервно зростало (до 17 ст); у містах населення в 14—16 вв.(століття) було цілком російським. Після Лівонськой війни (з 1581) західна частина І. з. (Ям, Копорье, Івангород з повітами) була захоплена Швецією (до 1590) і знову окупована під час інтервенції почала 17 ст І. з. повернена Росії в 1702—03, під час Північної війни, і увійшла потім до складу Петербурзької губернії.
