Іжиця (), остання буква кирілловського, глаголічеського і російського (до реформи 1917-18) алфавітів. Цифрове значення в кирилиці — 400. Сходить до грецького «Іпсилону» ¡, u.
Уживалася в церковно-слов'янській графіці переважно в словах грецького походження, причому звукове значення мала різне: між голосними І. позначала губний спірант «в» (еvаггелie і евангелie), голосний «і» (мnро і міро) і голосний «у» (тnмпан' і тnмьпан'). У російській графіці І. позначала голосний «і» в небагатьох словах грецького походження (наприклад, мnр). Ще Я. До. Грот пропонував виключити І. як непотрібну букву з російського алфавіту.
