Іванюков Іван Іванович [19(31) .10.1844, Староконстантінов, нині Хмельницької області УРСР, — 26.3(8.4) .1912, Петербург], російський історик, економіст і публіцист. З дворян. У 1867 закінчив Петербурзький університет. З 1874 професор політичної економії у Варшавському університеті, Петровськой з.-х.(сільськогосподарський) академії в Москві і Петербурзькому політехнікумі. Одним з перших в Росії ввів в свої курси матеріали по економічній історії. З кінця 60-х рр. співробітничав в журналі «Вітчизняні записки», з 80-х рр. — в журналі «Російська думка», з початку 90-х рр. — в газеті «Російські відомості», журналі «Вісник Європи». З буржуазно-ліберальних позицій І. писав про забезпечення селян землею, про розвиток кустарних промислів, розширення мережі шкіл і читалень. У 1880—81 надрукував в «Вітчизняних записках» серію статей, покладених в основу книги «Падіння кріпака права в Росії» (1882). І. намагався довести, що кріпацтво в Росії було скасоване мирним дорогою при повному спокої народу і нібито по добрій волі уряду і дворянства, спонукуваних передовою літературою. Книга зробила помітний вплив на буржуазно-ліберальну історіографію про селянську реформу 1861.
