Іванов-Козельський (справжнє прізвище Іванов) Митрофан Трофімовіч [1850 — 15(27) .1.1898, Петербург], російський актор. На сцені з 1869 (Житомир). У 1873—74 в Харківській трупі Н. Н. Дюкова, з 1875 виступав як актор-гастролер в різних містах Росії. Серед перших крупних ролей: Жадов («Прибуткове місце» Островського), Чацкий («Лихо з розуму» Грібоєдова). Мистецтво І.-К., улюбленого актора демократичної інтелігенції, відрізнялося великою задушевністю, щирістю, простотою. У кращих роботах він розкривав чудові якості російського національного характеру: благородство, сміливість, завзятість, доброту. Трагедійна сторона дарування І.-К. виявилася в ролях Гамлета, Шейлока («Гамлет» і «Венеціанський купець» Шекспіра), Уріеля Акости («Уріель Акоста» Гуцкова), Кина («Геній і життя» безпутно Дюма-батька) і ін. У 80-і рр. 19 ст, з посиленням реакції, в мистецтві І.-К. виявляється тема самотньої людини, страждаючої від нестерпно важких суспільних умов. Із співчуттям і теплотою грав він ролі «маленьких людей»: Рожнів («Горе-злосчастье» Ст А. Крилова), Сергій Артамонов («Від долі не підеш» Аркадьева) і ін. Творчість І.-К. було як би перехідним рівнем від героїчного мистецтва його попередників — П. С. Мочалова і Н. Х. Рибакова до мистецтва актеров-«неврастеников» 20 ст, яскравим представником яких був шанувальник і учень Іванова-Козельського П. Н. Орленев.
Літ.: Морозів М., Митрофан Трофімовіч Іванов-Козельський, М. — Л., 1947; Давидов Ст Н., Розповідь про минуле, Л. — М., 1962.
