«Союз захисту Батьківщини і Свободи»
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

«Союз захисту Батьківщини і Свободи»

«Союз захисту Батьківщини і Свободи», військова контрреволюційна організація, що виникла в березні 1918 в Москві. Очолювалася Б. Ст Савінковим, начальником штабу був полковник А. П. Перхуров. Союз ставив за мету скидання Сов. власті і встановлення військової диктатури. Союз (близько 5 тис. чіл.) мав відділення в Казані, Ярославлі, Муроме і ін. містах; користувався фінансовою підтримкою урядових кіл країн Антанти (головним чином Франції). Арешти деяких членів союзу в травні 1918 зірвали виступи, що намічалися, в Москві і Казані. Проте Савінкову і його найближчим помічникам удалося сховатися і в липні 1918 організувати озброєні виступи в Ярославлі (див. Ярославський заколот 1918 ), Рибінське, Муроме і Елатьме, після придушення яких діяльність союзу припинилася. У січні 1921 Савінков на нараді белоемігрантов у Варшаві відновив союз під назвою «Народний союз захисту батьківщини і свободи». Ця організація, підтримана розвідувальними органами шляхетськой Польщі і Антанти, впродовж 1921—23 направляла з Польщі озброєні загони і шпигунів на сов.(радянський) території для створення повстанських загонів, погромів і вбивств сов.(радянський) громадян. На початку 1924 основних сили організації на території СРСР були розгромлені ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія).

  Літ.: «Союз захисту Батьківщини і Свободи» і Ярославський заколот 1918, «Пролетарська революція», 1923 № 10; Коровін Ст Ст, Русанов Е.П., Справа Бориса Савінкова, «Історія СРСР», 1967 № 6, с. 143—55; Голінков Д. Л., Крах ворожого підпілля, М., 1971, с. 99—108, 266—74, 357—64.

  Д. Л. Голінков.