«Семібоярщина»
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

«Семібоярщина»

«Семібоярщина», «седьмочисленниє бояри», уряд в Росії, що утворився після скидання в липні 1610 царя Ст І. Шуйського. У склад «З.» увійшли члени Боярської думи, що виявилися до цього часу в Москві: князь Ф. І. Мстіславський, князь І. М. Воротинський, князь А. Ст Трубецкой, князь А. Ст Голіцин, князі Б. М. Ликов, І. Н. Романів, Ф. І. Шереметев. Одним з перших рішень «З.» була постанова не обирати царем представників росіян пологів. 17(27) серпня 1610 «З.» уклала з поляками, що стояли під Москвою, договір, що визнавав російським царем сина польського короля Сигизмунда III Владислава. Захищаючи свої привілеї, аристократичний уряд добився включення статей, що обмежували права Владислава (необхідність прийняття ним православ'я ще в Смоленську, зобов'язання одружуватися лише на російській, обмеження кількості наближених осіб з Польщі і т. п.). Опасаючись виступів москвичів і не довіряючи російським військам, уряд «З.» зробило акт національної зради: у ніч на 21 вересня таємно впустило до Москви польські війська. З жовтня 1610 вся реальна влада зосередилася в руках військових керівників польського гарнізону (С. Жолкевського і А. Гонсевського), але «З.» номінально функціонувала аж до звільнення Москви Народним ополченням під керівництвом Мініна і Пожарського.

  Літ.: Платонов С. Ф., Нариси по історії смути в Московській державі XVI—XVII вв.(століття), М., 1937.

  Ст Д. Назаров.