«Мінкен ундо»
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

«Мінкен ундо»

«Мінкен ундо», «Дзію мін-кен ундо» (япон. — рух за свободу і народні права), рух за конституцію в Японії в 1874—89. На першому етапі (до 80-х рр. 19 ст) «М-коду. у.» було петиційним рухом ліберальної буржуазії і інтелігенції (з колишніх самураїв), що вимагали введення конституції і установи в країні парламенту. На другому етапі (з 1882 по 1884) «М-коду. у.», що очолювалося членами партії Дзіюто, прийняло радикальніший характер. Метою руху стало скидання уряду самодержавної монархії і установа конституційно-монархічних буд. На третьому етапі (з 1884 по 1885) керівництво «М-кодом. у.» перейшло в руки революційно налагодженої інтелігенції з лівого крила Дзіюто, що знаходилася під впливом народовольчеських ідей. Представники лівого крила Дзіюто розділяли республіканські ідеї. Вони виступали в захист інтересів селянства, але аграрні програми не мали; спиралися на селянство деяких центральних префектур, що виявилися у важкому положенні із-за кризисних явищ в економіці, а також на деякі військові гарнізони. У листопаді 1884 ними було організовано озброєний виступ селян префектури Сайтама, але воно було пригнічене урядовими військами. У 1885—86 в рр. Іїда, Нагоя і Сидзуока були арештовані керівники лівого крила «М-коду. в.». З 1886 почався останній етап рухи, коли на чолі «М-коду. у.» знову встали керівники правого крила колишньої партії Дзіюто, які прагнули повернути «М-код. в.»в рамки буржуазного лібералізму. У 1889 в Японії була введена украй обмежена конституція, в 1890 відкритий парламент. Лідери «М-коду. у.» стали повністю підтримувати монархію, частина з них увійшла до уряду. «М-код. у.» припинило своє існування.

  Літ.: Жуків Е. М., З історії японського лібералізму, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Серія історії і філософії», 1944, т. 1 № 2; Нариси нової історії Японії (1640—1917), М., 1958; Дзію мінкен ки-але кенкю (Вивчення епохи руху за свободу і народні права), т. 1—4, Токіо, 1959; Дзію мінкен хен (Рух за свободу і народні права), в серії: Мейдзі бунка дзенсю (Культура років Мейдзі), т. 2, 2 видавництва, Токіо, 1969.

  Р. І. Подпалова.