«Коліївщина», найбільше селянсько-козацьке повстання в 1768 на Правобережній Україні проти феодально-кріпосницького, національного і релігійного гніту шляхетськой Польщі. Почалося в травні в районі Мотронінського монастиря (південна частина Київського воєводства), де зібрався загін невдоволених селян під керівництвом М. Железняка . Незабаром до загону приєдналися тисячі селян озброєних холодною зброєю і колами (звідси назва руху). На сторону повстанців перейшов з козаками сотник уманських надвірних козаків І. Гонту і з їх допомогою загін Железняка 19 липня узяв Умань. Селянсько-козацькі загони з'явилися також в багатьох інших районах Правобережжя. Повстання захопило Київщину, Брацлавщину, Подолію, Волинь і докотилося до Галіциі. Головною силою «До.» були українські селяни, в русі також брали участь окремі загони запорізьких козаків, ремісники, збіглі селяни і солдати з Росії, польські селяни. Повсталі сподівалися на допомогу російського уряду, зацікавленого в ослабінні Польщі і у возз'єднанні Правобережної України з Росією. Спочатку уряд Катерини II займало вичікувальну позицію, але потім страх перед можливістю поширення руху (що прийняв різко антифеодальний характер) на Лівобережжі і Південну Україну змусив царський уряд направити проти повсталих війська. 27 червня були зрадницький захоплені Железняк і Гонту, а в липні розбиті основні сили повстанців, розправа з якими була украй жорстока: сотні чоловік були страчені, тисячі відправлені на каторгу. Т. Г. Шевченко присвятив цьому повстанню поему «Гайдамаки».
Літ.: Колiївщина 1768, До., 1970; Гайдамацький рух на Українi в XVIII ст. Збipник документiв, До., 1970; Голобуцкийі Ст А.. Максим Железняк, М., 1960.
