«Китабі дідові Коркуд», «Китабі дедем Коркуд яскраво-червона лісані таїфєї огузан» («Книга мого діда Коркуда на мові племені огузов»), письмовий епічний пам'ятник огузських племен, що пізніше увійшли до складу туркменського, азербайджанського і турецького народів. Відомий в 2 записах: Дрезденськая рукопис, що складається з 12 оповідей (героїчних дастанов), і Ватиканський рукопис з 6 оповідей. Повний переклад пам'ятника російською мовою, здійсненою в 1922 Ст Ст Бартольдом, був опублікований в 1962 під редакцією В. М. Жірмунського і А. Н. Кононова. Епос неодноразово видавався також в Туреччині, де йому присвячена обширна література. У 1952 дослідник Етторе Россі опублікований комментірованний переклад італійською мовою і факсиміле другому рукопису «До. д. К.», виявленою їм у Ватиканській бібліотеці; її текст майже не відрізняється від тексту рукопису Дрезденськой. Епос відкривається Введенням, в якому даються відомості про легендарного мудреця і оповідачі Коркуде. У епосі немає єдиного сюжету. Кожна з 12 оповідей сюжетно самостійно, але 10 оповідей тісніше зв'язано між собою і складають якийсь цикл опису героїчних подвигів огузських багатирів. У багатьох оповідях повторюються одні і ті ж імена: хан огузов Баюндур, його зять, багатир Казан, його син Аруз і ін. Основний вміст епосу — війна огузських багатирів з «невірними» за затвердження своєї влади на завойованих кавказьких землях. Сліди епосу виявляються, втім, на древній батьківщині огузов — в Центральній і Середній Азії (легенди і перекази про Коркуде збереглися, наприклад, серед киргизів, казахів і ін.). Очевидно, інтеграція огузського героїчного епосу відбувалася ще на Сході. Остаточно епос склався, мабуть, в Азербайджані, де огузи жили компактніше.
Літ. і тексти: Книга мого діда Коркута, М. — Л., 1962 (крітіч. ст. Ст Ст Бартольда, А. Ю. Якубовського і Ст М. Жірмунського); Ergin М., Dede Korkut kitabi, 1, Ankara, 1958; Rossi Е., Il «Kitab-i Dede Qorqut», Trad. e annot. con facsimile, Citta del Vaticano, 1952.
