«Демократизація» капіталу, буржуазна концепція, що виникла в кінці 19 ст, а після 2-ої світової війни 1939—45 що стала одним з елементів теорії «народного капіталізму». Суть концепції «Д». до. полягає в твердженні, що широке поширення дрібних акцій серед населення нібито веде до того, що розпиляло власності на капітал, так званій дифузії власності, і приводить до фальшивого виводу про ліквідацію відмінностей між робочим класом і буржуазією. Придбання акцій, яке дає формальне право акціонерам брати участь в щорічних зборах пайовиків і направляти розвиток акціонерного суспільства, ніби то перетворює навіть дрібних акціонерів на співвласників капіталістичних підприємств. В результаті цього нібито відбувається демократизація капіталістичної економіки і її трансформація в «народний капіталізм». Мета концепції «Д.» до. довести, що із заміною індивідуального капіталіста колективним капіталістом — акціонерною компанією — приватна власність розчиняється, втрачає свій колишній соціально-економічний сенс. Насправді зміна форми капіталістичній власності не міняє її характеру. Панування капіталу зберігається незалежно від того, чи виступає цей останній «... як окремий капіталіст або як капіталіст комбінований, як в акціонерних суспільствах» (див. Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 345). Акціонерна форма капіталу приховує, маскує економічне панування фінансового капіталу, сприяє посиленню його потужності. Юридично всі акціонери, що володіють правом голосу, мають право контролю за діяльністю акціонерного суспільства. Але фактично більшість індивідуальних акціонерів, зокрема всі дрібні акціонери, позбавлені можливості здійснити свої права. Наявність безлічі дрібних і середніх акціонерів, розпорошених по всій країні, не лише не ліквідовує панування крупного капіталу, а, навпаки, дає можливість капіталістичним магнатам, контрольним пакетом акцій, що володіє, контролювати корпорації з величезним акціонерним капіталом.
В США в 60-х рр. утримувачі акцій складали 15% загальній чисельності населення. З них лише 2,6% промислових робітників і 0,3% фермерів і з.-х.(сільськогосподарський) робітників мали акції. Середній розмір щорічного дівідента робітника-акціонера рівний приблизно його дводенному заробітку. Наявність в трудящих невеликої кількості акцій не міняє їх положення в суспільстві і не перетворює їх на капіталістів.
Соціальне призначення теорії «Д». до. полягає в тому, щоб створити у робітників ілюзію спільності інтересів праці і капіталу, довести безглуздя боротьби трудящих проти буржуазії.
Літ.: Ленін Ст І., Рецензія [на книгу К. Каутського «Бернштейн і соціал-демократична програма. Антикритика»] Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 4, с. 180—81; Буржуазна політична економія про проблеми сучасного капіталізму, М., 1965, с. 377—404; Панова М., «Народний капіталізм» сьогодні, М., 1970.
