«Гендзі-моногатарі» («Повість про принца Гендзі»), японський роман кінця 10 — почала 11 вв.(століття) придворної пані Мурасаки Сикибу. Складається з 64 глав. Вважається вершиною літератури придворної аристократії 9—12 вв.(століття) у Японії. За змістом ділиться на три частини: 1-я — молодість Гендзі, описи його любовних пригод; 2-я — зрілі роки, заслання Гендзі, повернення в столицю, роки його слави і смерть; 3-я частина присвячена життю приймального сина Гендзі — принца Каору. Загальна ідея романа — буддійська карма (відплата). Образ героя ідеалізується, але інші дійові особи і обстановка описані живо і реалістично. Роман зробив вплив на розвиток японської літератури; перекази і наслідування «Г.-м.» з'являлися аж до 19 ст, окремі мотиви використовувалися в драмах.
Літ.: Конрад Н. І., Японська література в зразках і нарисах, Л., 1927; Схід. Збірка, т. 1, М. — Л., 1935; Література Сходу в середні віки, ч. 1, [М.], 1970, с. 274—79; Гендзі-моногатарі, Ікеда Кикан-котю, т. 1—7, Токіо, 1955—56; The tale of Genji, transl. from the Japan by A. Waley, N. Y., 1923.
